Що таке ґрунтова карта? Для чого вона потрібна? Як складають карти ґрунтів? В якому стані ґрунтова картографія знаходиться зараз?
2015 рік недарма був оголошений ООН роком ґрунту. Щоденно, не замислюючись про це, ми маємо завдяки ґрунтовому покриву Землі не лише їжу, одяг та житло, а й чисту воду, повітря та навіть сприятливе середовище життя.
Ґрунтова карта
Чого б ми не прагнули отримати від ґрунту, використовуючи його, нам треба знати, з чим саме ми маємо справу. Іншими словами, знати, які ґрунти у нас під ногами, як вони поширюються та змінюються на території, що нас цікавить.
Першим помічником у цьому буде ґрунтова карта.
Ґрунтова карта – результат важкої праці з глибокого всебічного дослідження ґрунту. Карта ґрунтів України масштабу 1:2 500 000
Ґрунтова карта містить досить об’ємну інформацію про просторове поширення ґрунтів та ґрунтотворних порід. Людині, що знається на ґрунтознавстві, або, принаймні, розбереться в номенклатурних назвах ґрунтів, що наведені в легенді такої карти, вона розкаже про:
– родючість ґрунтів, їх агрономічні властивості та придатність для вирощування окремих сільгоспкультур або, наприклад, лісових порід;
– наявність та ступінь прояву процесів ерозії, осолонцювання та засолення ґрунтів;
– наявність перезволоження ґрунтів та його причини;
– основні напрямки використання ґрунтів та першочергові заходи щодо покращення та збереження їх родючості;
– гранулометричний (або як його інколи ще називають, механічний) склад ґрунтів та ґрунтотворних порід – пісок, супісок, суглинок або глина;
– геологічні породи, на яких сформовані ґрунти.
Отже зрозуміло, що таке важливе джерело інформації необхідне не лише агрономам, лісникам, садоводам чи ландшафтним дизайнерам, для яких ґрунт – основа виробництва. Карта ґрунтів потрібна при плануванні будь-яких природоохоронних заходів, при створенні проектів землеустрою, прийнятті рішень щодо забудови території, проведенні геологічних вишукувань тощо. Крупномасштабне картографування ґрунтів є основою обліку та оцінки якості земель, та, безперечно, їх обігу.
Обстеження ґрунтів 1957-1961
Досі основним картографічним джерелом інформації про ґрунтовий покрив України є матеріали великомасштабного обстеження ґрунтів, що проводилось ще в 1957-1961 роках.
Специфічною особливістю ґрунтів є їх континуальне поширення у просторі та тривимірність. Ґрунт є прихованим об’єктом – щоб ідентифікувати та характеризувати його, треба розкрити ґрунтовий профіль на всю його глибину, а це принаймні 1,5-2,5 метри. А отже неможливо створити карту ґрунтів лише за візуальним, чи навіть інструментальним аналізом його поверхні.
Профіль ґрунту. Грунтовий розріз. За методикою, для складання карти ґрунтів масштабу 1:10 000 треба закладати 1 повнопрофільний розріз на кожні 10 га.
Свого часу великомасштабне ґрунтове обстеження було, без перебільшення, грандіозною, безпрецедентною за своїм розмахом та науковими и практичними результатами подією. Це обстеження проводилось на території близько 45 млн га, для проведення робіт було залучено більше 1600 чоловік, які працювали у ґрунтових загонах і експедиціях при 36 спеціалізованих установах та вищих навчальних закладах України. Обстеження проводилось на найвищому для тодішніх післявоєнних умов науковому та методичному рівні. У складі ґрунтових загонів окрім ґрунтознавців обов’язково працювали геоботаніки, агрономи та землевпорядники.
Результати
Можна лише приблизно оцінити кількість розрізів, напіврозрізів та прикопок, що були викопані та описані під час проведення цього обстеження для всієї території України.
Досвід ґрунтового обстеження 1957-1961 років показав, що для складання крупномасштабних ґрунтових карт на кожні 10 чи 25 га території (залежно від масштабу) має бути закладений принаймні один повнопрофільний ґрунтовий розріз. Отже, хоча точна кількість розрізів, закладених в ті часи при обстеженні 45 млн га земель, достеменно невідома, вона мала сягати близько двох мільйонів.
Ці розрізи не лише були закладені та описані, з них ще й відбирались ґрунтові зразки з кожного генетичного горизонту. У вже існуючих до того та новостворених для забезпечення потреб обстеження агрохімічних лабораторіях були, віповідно, зроблені мільйони лабораторних аналізів ґрунтів.
Саме ця титанічна праця втілилась у подальшому в кольорові листи паперових ґрунтових карт. Після завершення обстеження кожне господарство отримало пакет матеріалів з агрономічної характеристики ґрунтів. А саме:
① Карту ґрунтів масштабу 1:10 000 або 1:25 000 (залежно від неоднорідності ґрунтових умов та технічних можливостей) ;
② Набір агрохімічних картограм, що характеризували основні показники родючості ґрунтів;
③ “Ґрунтовий нарис” – агрогенетичну характеристику ґрунтів конкретної території з рекомендаціями щодо найбільш ефективного використання земель (складання сівозмін, внесення органічних та мінеральних добрив, вапнування і гіпсування, проведення гідротехнічної меліорації, захист від водної та вітрової ерозії тощо).
Великомасштабні карти ґрунтів, складені за результатами обстеження 1957-1961 року, стали основою у подальшому для створення шляхом генералізації середньо- та дрібномасштабних карт ґрунтів України.
Навіть сьогодні ще є попит на оцифровування тих паперових карт та відповідні пропозиції.
 |
 |
Паперова та оцифрована карта Хмельницької обл. – джерело
Подальші дослідження
У наступні роки, з 1969 по 1991, ґрунтовими партіями «Укрземпроекту» (нині це Інститут Землеустрою) проводилось так зване «коректування ґрунтових обстежень», що по суті було уточненням результатів першого обстеження зі складанням більш детальних ґрунтових карт окремих господарств. Тобто останні більш-менш систематичні роботи з картографування ґрунтів України завершились вже 25-30 років тому.
Не слід плутати ґрунтові обстеження, результатом яких є карта ґрунтового покриву, з грунтово-агрохімічними, чи агрохімічними обстеженнями. Грунтове обстеження – це встановлення генетичної приналежності ґрунтів та їхнього поширення. Агрохімічні обстеження це зовсім інше – вони проводяться з метою оцінки родючості ґрунтів, та моніторингу її змін. Під час агрохімічних обстежень визначають вміст поживних речовин та гумусу лише в орному шарі (0-20 см) ґрунту, та складають відповідні картограми. Суцільні агрохімічні обстеження ґрунтів України проводяться і зараз ДУ “Інститут охорони ґрунтів України”. Наразі проведено 9 повних турів обстеження.
Теперішній час
Однак, час плине, та навіть така досить інертна система, як ґрунт, змінюється. Ґрунти еродуються, засолюються, підтоплюються чи, навпаки, осушуються, змінюється їх родючість внаслідок втрати гумусу та поживних речовин.
Не стоїть на місці і наукова думка. Змінюється розуміння ґрунтових процесів, підходи до інтерпретації результатів обстеження, вдосконалюються методи діагностики ґрунтів.
Суворо кажучи, “строк давності” ґрунтових карт, що створені за даними обстеження 50х-60х років минулого сторіччя, давно вже збіг. Фахівці стверджують, що актуальність матеріалів ґрунтових обстежень втрачається вже за 15-20 років.
Крім того, за останні півсотні років суттєво змінилися і можливості ґрунтової картографії. Розроблені нові методичні підходи до картографування ґрунтів, що базуються на активному використанні геостатистики, методів дистанційних досліджень Землі та геоінформаційного аналізу рельєфу (про це пізніше).
Сучасні методи дозволяють суттєво підвищити точність виділення меж ґрунтових відмін, набагато коректніше виділяти еродовані ґрунти, деталізувати інформацію про ґрунтовий покрив та знизити трудомісткість робіт зі створення ґрунтових карт.
Вже більше 10 років в Україні зберігається дивна, на перший погляд, ситуація:
В Україні досі не має актуальних карт ґрунтів, спеціалісти вимушені користуватися паперовими картографічними матеріалами, що втратили достовірність принаймні 20 років тому, або результатами їх оцифровки, хоча
– з одного боку, існує гостра потреба у сучасних достовірних цифрових ґрунтових картах як концентрованому джерелі інформації про ґрунтовий покрив;
– а з іншого, теоретично в Україні є майже всі можливості для оновлення ґрунтових карт – методики напрацьовані, новації розроблені, потрібні для проведення ґрунтового обстеження фахівці є (поки що є, треба підкреслити, бо підтримувати ґрунтознавчу науку держава не дуже намагається).
Не вистачає головного – грошей у нашому багатосраждальному державному бюджеті. Не було їх і десять років тому, і п’ять, а зараз і того менше. Годі й сподіватися, що вони з’являться найближчим часом.
Суцільне крупномасштабне обстеження ґрунтового покриву всієї країни було можливим лише в умовах авторитарного радянського режиму та державної власності на землю. Сьогодні часи зовсім інші, а отже й шлях до оновлення ґрунтових карт лежить, здається, лише через розум та кишеню землевласника.
