Дистанційний моніторинг проти «бурштинової мафії»

Опубліковано 01/06/2018 | 0 | 4420

Україна багата запасами природних ресурсів. Але, на жаль, таке багатство часто приносить їй не процвітання, а проблеми. Проблеми соціальні, політичні та екологічні. Найяскравіший приклад цього — «бурштинова лихоманка», яка спалахнула в Україні в останні роки. Зростання цін на бурштин на світовому ринку після 2010 року, багаторічне поглиблення суспільно-політичної кризи в Україні, зниження рівня життя і поступова криміналізація суспільства — ось причини, через які тисячі гектарів земель Полісся України перетворюються сьогодні на непридатний для життя «місячний ландшафт».

Рис. 1 Тут пройшлися «копачі бурштину», uapress.info

Яка площа земель, порушених нелегальною діяльністю «бурштинових браконьєрів»? Чи збільшується площа земель, на яких ведеться видобуток? З якою швидкістю? Де конкретно відбувається нелегальний видобуток і яку загрозу несе він природним ландшафтам і місцевим жителям? На ці питання допоможе відповісти дистанційний моніторинг видобутку бурштину.

Прикладом масштабної реалізації ідеї картування місць нелегального видобутку бурштину за даними супутникової зйомки є проект порталу texty.org.ua «Земляна проказа». За допомогою команди волонтерів, авторами проекту зібрані матеріали щодо місць нелегального видобутку бурштину, проведена їх ідентифікація на знімках і виділені зони видобутку. Результати проекту представлені у вигляді інтерактивних карт. Цей проект — перший подібний в Україні, вражає своїми масштабами і візуалізацією. Найголовніше — привертання уваги до проблеми широкого кола громадськості. Уперше в Україні були оприлюднені матеріали про драматичне поширення зон видобутку, що влучно названі «проказою», бо дійсно, наслідки бурштинокопання для Полісської землі згубні та невиліковні, мов страшна хвороба.

Рис. 2 Так виглядають результати діяльності бурштинокопачів на космічних знімках (з порталу texty.org.ua)

Проект «Земляна проказа», що дуже важливо, наразі розвивається. Якщо деякий час можна було закидати його авторам статичність та застарілість даних, то в травні 2018 року вони почали їх оновлення. Можна, звісно ж, побачити недоліки та висловлювати побажання щодо інформативності карт проекту, бо на даному етапі пересічний користувач не може на їх основі оцінити «вплив незаконного видобутку бурштину на довкілля», як анонсується в описі проекту — для цього потрібна допомога кваліфікованих фахівців. Однак, актуальність, соціальну значущість та сміливість цього проекту важко переоцінити.

Окремо слід відзначити репортаж Любові Величко у рамках проекту Текстів про те, як виглядає «бурштиновий бізнес» зсередини.

Наведені нею деталі, зокрема про корумпованість влади, безпорадність силовиків та нелюбов «копачів» до журналістів, є вагомим аргументом на користь використання саме дистанційних методів для збору інформації про поширення та динаміку видобутку бурштину.

Рис. 3 «Скоріше мєнти нас бояться, ніж ми їх. Ну приїде в «бобіку» п’ять чоловік. І що з того? Через пару хвилин тут уже душ 50 наших набіжить. І в багатьох зброя є, між іншим, — додає старатель Сашко й показує десяток автоматів на задньому сидінні автівки», — пише Любов Величко

ЗМІ регулярно публікують моторошні фотознімки та шокуючі подробиці «буденного життя копачів», яким сьогодні стали контрабанда, бійки, стрілянина та постраждалі в численних сутичках, кожна з яких ще десять років тому була б приводом для гучного скандалу та багатомісячних обговорень, а зараз минає фактично не поміченою серед інших, не менш шокуючих новин.

Проблема нелегального видобутку бурштину та можливість її вирішення закономірно привертає увагу не лише ЗМІ, а й науковців. Науковці не гоняться за сенсаціями, а намагаються підійти до розв’язання проблеми через вивчення різноманітних аспектів впливу видобутку бурштину на довкілля та економіку України, та розробку методів моніторингу. Результати їхніх досліджень, як правило, глибокі, але фрагментарні. Однак саме вони закладають основи створення загальної системи моніторингу нелегального видобутку бурштину.

Рис. 4 Поширення площ видобутку бурштину з 1992 до 2015 на прикладі частини Рівненської області показане в роботі В.Є Філіповича

Серед українських дослідників, що вивчали можливості супутникової зйомки для монторингу видобутку бурштину слід назвати В.Є Філіповича, В.Є Гнатушенка, Р. Янчука та інших.

Рис. 5 Приклад виявлення земель, порушених під час видобування бурштину на знімках Sentinel-2 з роботи

Судячи з кількості публікацій та сюжетів, пік інтересу до бурштинової проблеми в Україні припав на 2015- початок 2017 року, коли очікувалося прийняття закону «Про видобування та реалізацію бурштину». Однак, розгляд цього законопроекту 7.02.2017 був провалений.

Закон прийнятий не був, а проблема залишилася та її вирішення все ще потребує як теоретичних досліджень щодо наслідків «бурштинокопання» для навколишнього середовища, так і практичних дій щодо збору та оприлюдненню інформації про незаконний видобуток та контрабанду бурштину.

Адже недостатнє усвідомлення всіх жахливих наслідків руйнування власної домівки також є причиною поширення «земляної прокази». Необізнаність депутатів у масштабах проблеми, на думку деяких експертів, є однією з причин того, що видобуток бурштину в Україні досі нелегалізований. І, як зазначив Прем’єр-міністр України Гройсман у лютому 2018 року, «шансів на проходження цього закону в Раді зараз я не бачу».

Водночас, в Україні є велика кількість фахівців різного профілю — біологів, екологів, геологів, грунтознавців, лісників, кліматологів тощо, які здатні оцінити та прогнозувати катастрофічні наслідки «бурштинового збагачення». Катастрофічні не лише для України, але і для Європи загалом.

На жаль, «бурштинове божевілля» України неприємно нагадує про гірку долю острівної держави Науру, яка після короткого періоду сумнівного «розквіту» за кошт нещадної експлуатації власних надр, перетворилася в майже непридатний для життя бедленд. Колишній «райський острів» тепер став жахливим місцем, де Австралія влаштовує табори для нелегальних мігрантів, з нестерпними умовами життя. «Місцевість абсолютно непривітна, велика частина території острова спустошена видобуванням фосфатів, яка тривала кілька десятків років. Спека, пил і дикі собаки, які усюди слідують за тобою невідступно». Пише про Науру Анна Нейстат, старший директор Amnesty International з досліджень. Сьогодні величезні території фактично в центрі Європи стрімко наближаються до острова Науру станом природного середовища й Республіки Конго за рівнем злочинності.

Публічність, прозорість та відкритість інформації — єдине, що українська громадськість може, та має протиставити «бурштиновій мафії». Світло проти тіні — вічне протистояння.