У цьому пості ми спробуємо розшукати Марсіанина на поверхні планети. Дистанційне зондування Марсу!
У якомусь сенсі зачарованість людини космосом здається трохи дивною.
В мене є подруга біолог, тож вона просто ненавидить усі космічні дослідження – і вона по-своєму має рацію.. У нас із вами надзвичайна планета, сповнена таємниць, знахідок, що попереду, не відкритих ще, вимерлих чи зникаючих видів життя, але ми все ж дивимось на небо з надією знайти життя деінде. Або може просто шукаємо собі нову домівку, на той випадок, якщо наша планета вже не зможе задовольнити наші потреби.
У всякому разі, у сусіда жінка завжди видається гарнішою.
І нас, треба зізнатися, також дуже цікавлять інші планети, тож, ми хочемо поговорити про позаземне дистанційне зондування.
Спочатку мова зайде про нашого вірного сусіда, що є таким близьким, проте таким далеким, – Марс. Читаючи певний час назад роман Марсіанин (тепер це ще і кіноблокбастер), я задумалася про те, скільки ж насправді штучних супутників обертається навколо цієї планети. Звичайно, дія книги і фільму відбувається у майбутньому, проте які справи на орбіті Марсу зараз? Давайте подивимось!
NASA/JPL/University of Arizona – Кратер на рівнині Arcadia Planitia
Із самого початку
Історія місій на Марс сповнена невдач. Починаючи з 1960-го року люди намагалися знов і знов наблизитись до червоної планети, глянути, що ж там – і іноді це їм вдавалося. Звичайно, це було ще й політичним питанням, а не тільки науковим: перегони між американською та радянською ідеологією. Саме американці змогли першими зблизька поглянути на Марс – у місіях з обльоту чи орбітальних. А Радянський Союз першим посадив літальні апарати на поверхню планети, хоча було багато не дуже успішних спроб. Саме радянський зонд Марс-3 передав перший знімок з поверхні Марсу.
Оце так! Найперший знімок 
Проте не треба завчасно тішитись. Це зображення складалося з 70 рядків, що їх встиг передати зонд перед втратою сигналу. А сигнал було втрачено через 14.5 секунд після початку роботи.
А ось і цей знімок:
“Знімок Mars 3” – Радянська Академія Наук
Уявіть собі, якою засмучуючою була вся ця робота, і якою сильною була воля, аби продовжувати далі.
З плином часу невдачі приносили досвід, а місії ставали все більш вдалими.
Наразі
Можна задатися питанням, як само має називатися орбіта Марсу, якщо орбіта навколо нашої планети є геоцентричною. Це походить від давньогрецької Γῆ (ге) “земля”. Атична богиня Гея – мати-земля.
Тож орбіта Марсу називється ареоцентичною. Це не помилка у слові аеро, ні. Марс – це просто римське ім’я Ареса, давньогрецького бога війни.
Думаю, що якщо/коли Марс колонізують, у Першому Марсіанському Університеті відкриють факультет Ареографії.
Хоча, якщо робити пошук у англомовній версії Вікіпедії, слово ‘aerography’ автоматично перенаправить вас на сторінку Geography of Mars. Якось нечесно. Хоча в україномовній версії все-таки сторінка з ареографії існує!
Зараз проходить 7 марсіанських місій: два марсоходи Curiosity (або“Цікавість”) та Opportunity (“Нагода”) та п’ять супутників на орбіті. Марсоходи на поверхні планети мають можливість впритул досліджувати великі площі, вони вивчають різноманітні геологічні формаціїї, дістають “польові дані” для валідації супутникових зйомок, займаються пошуком залишків води (хоча самі апарати не мають за законом права наближатися до космічної води, щоб її не “забруднити”) та роблять інші наукові й технічні справи. До речі, Opportunity у 45 разів перевищила свій запланований час фукнціонування.
Супутники займаються дістанційними дослідженнями геологічної структури, розвитку планети, її атмосфери, і знову ж таки пошуком залишків води.
Усі ці місії, окрім вивчення самої планети, мають цілі, пов’язані з прогресом у галузі розвитку космічних технологій.
Наразі на ареоцентричній орбіті знаходяться такі супутники:
2001 Mars Odyssey, запущений у 2001 NASA, США.
Mars Express, запущений у 2003 ESA, ЄС.
Mars Reconnaissance Orbiter, запущений у 2005, NASA, США.
Mars Orbiter Mission, або Mangalyaan (Марсіанське Ремесло), запущений у 2013 ISRO, Індія.
MAVEN, запущений у 2013, NASA, США.
Вчені дуже полюбляють вигадувати чудернацькі назви своїм творінням, ось, наприклад, згадка фільму Стенлі Кубріка 2001: Космічна Одісея.
Отже, не дуже багато наразі супутників на орбіті червоної планети. Малувато, як на мій погляд, для того, щоб пильно стежити за загубленим астронавтом.
Пізніше ми повернемося до цих супутників і дізнаємось, що саме вони там роблять. А зараз залишаю вас із захоплюючим відео від Європейської космічної агенції. Готуйте ваші синьо-червоні окуляри, будемо дивитися на поверхню Марсу у 3Д (чи це стерео?):
Фото обкладинки: “Порівняння розмірів Землі та Марса” NASA
