Відкрите програмне забезпечення в Україні – чи можуть органи влади використовувати його в своїй роботі?

Щодо цього запитання існують певні маніпулятивні твердження, які підживлюються з одного боку незнанням специфіки створення та ліцензування відкритого ПЗ, а з іншого – високою конкуренцією виробників ПЗ і їх бажанням утримати свою частку на ринку.

Значною мірою це стосується геоінформаційних систем (ГІС) –  програмного забезпечення, яке широко застосовується в світі для управління територіями, землевпорядкування та містобудування, аналізу руйнувань, прогнозування вартості відновлення інфраструктури та екосистем і багатьох інших задач. Широка сфера застосування ГІС та наявність великої кількості даних зумовлює динамічний ріст ринку геоінформаційних систем – у 2021 році він оцінювався в більше ніж 10 мільярдів доларів, з прогнозованим річним ростом у 13-15% до 2027 року.

Не дивно, що впровадження відкритого ПЗ, яке здебільшого поширюється за безкоштовною ліцензією, зустрічає певний спротив серед конкурентів, які поширюють свої продукти під іншими типами ліцензій і з високою вартістю.

Для того, щоб прояснити ситуацію, ми звернулись до Ніни Білоусової – кандидата юридичних наук, доцента кафедри цивільного та трудового права Юридичного інституту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», яка на прикладі відкритої ГІС QGIS дала відповідь на поставлене у заголовку питання, у вигляді юридичного висновку.

Ми подаємо його нижче і сподіваємось, що це допоможе представникам органів влади у прийнятті обґрунтованих рішень щодо вибору програмного забезпечення для вирішення актуальних прикладних задач.

 

Юридичний висновок щодо правомірності використання вільного програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом при виготовленні містобудівної документації та подальшої роботи із нею, на прикладі програмного забезпечення  «QGIS» (QGIS Desktop)

І. Загальна інформація про вільне відкрите програмне забезпечення

На сьогоднішній день на міжнародному та вітчизняному ринках використовується програмне забезпечення (далі – ПЗ) двох типів: так зване «пропрієтарне» або комерційне (Commercial Software) та  вільне відкрите (Free Open Source Software – скорочено FOSS або F(L)OSS), відмінність між якими полягає у підходах їхніх правовласників до ліцензування.

Вільне відкрите ПЗ – це модель ліцензування ПЗ, яка передбачає, як правило, безоплатний доступ до вихідного коду комп’ютерної програми, дозволяючи подальше розповсюдження, модифікацію та доповнення, з певними застереженнями. При цьому підтримка, навчання, оновлення та інші послуги стосовно ПЗ надаються визначеними організаціями на комерційних засадах. Комерційне ПЗ – це модель ліцензування, за якою ПЗ, яке виробляється суб’єктом підприємництва і пропонується споживачам, як правило, за плату (напряму або через певні канали збуту) в об’єктному, бінарному або виконуваному коді. Такий суб’єкт підприємництва часто забезпечує необхідну користувачам підтримку, навчання, оновлення та інше подібне обслуговування. Вихідний код може бути зроблений доступним лише певним користувачам ПЗ на підставі спеціальної ліцензії або інших угод на умовах, встановлених такими ліцензіями чи угодами, проте зазвичай не повідомляється публічно [1, с. 1-2].

Як правило, вільне ПЗ розповсюджується з відкритим вихідним кодом, проте такі характеристики як «вільне» та «відкрите» не є синонімами, але вказують на різні «свободи», які надаються правовласником користувачам ПЗ [2].

Глосарій Всесвітньої організації інтелектуальної власності з термінів законодавства у сфері авторського і суміжних прав визначає поняття «програмне забезпечення» як «не лише комп’ютерна програма сама по собі, а також детальний опис програми, що включає набір інструкцій стосовно програми та усі види супровідної документації, необхідної для розуміння та застосування програми, зокрема, настанови для користувача.»[3]

Таким чином, ПЗ складається із комп’ютерної програми та супровідної документації щодо неї. Вільне ПЗ розповсюджується в супроводі вільної документації, тобто під вільними ліцензіями, які дозволяють її копіювання та внесення змін [4].

Важливо наголосити, що як вільне відкрите ПЗ, так і комерційне (пропрієтарне) ПЗ це об’єкти, які знаходяться під охороною авторського права. Вільне відкрите ПЗ не є твором, який знаходиться у публічному надбанні, а охороняється авторським правом на рівні із комерційним (пропрієтарним) ПЗ. Однак, вільне відкрите ПЗ представляє собою один із способів реалізації авторських прав, це певна форма розповсюдження ПЗ як об’єкта авторського права, яка ґрунтується на виключних авторських майнових правах правовласника і здійснюється відповідно до умов так званих вільних відкритих ліцензій (free open source license), які є різновидом авторських договорів (правочинів). [5, с. 8-9]

В Настановах із ліцензування авторських та суміжних прав, розроблених Всесвітньою організацією інтелектуальної власності вільні відкриті ліцензії на ПЗ визначені як один із видів ліцензій у сфері авторського права [6, с. 93-94].

Популяризацією та інформуванням щодо різних аспектів використання відкритого ПЗ займається громадська організація The Open Source Initiatives, яка розробила стандарти, за умови відповідності до яких позначення «відкрите ПЗ» може застосовуватися розробниками ПЗ при його розповсюдженні. Так, ліцензія на розповсюдження відкритого ПЗ повинна відповідати наступним  критеріям[7]:

1. Дозволяє вільне подальше розповсюдження (перепродаж) без виплати роялті чи інших платежів.
2. Дозвіл на розповсюдження повинен охоплювати програму у формі вихідного коду.
3. Дозволено створення похідних творів, модифікацій та їхнє розповсюдження.
4. Умова незмінності вихідного коду оригінальної програми має бути окремо застережена.
5. Не повинно бути дискримінацій щодо осіб або груп.
6. Не повинно обмежень щодо сфери використання програми.
7. Разом із розповсюдженням програми розповсюджується і ліцензія, яка є невід´ємним додатком до програми.
8. Ліцензія не повинна прив’язуватися до продукту, в якому міститься програма.
9. Ліцензія не повинна обмежувати у використанні іншого ПЗ.
10. Ліцензія не повинна вимагати використання щодо програми лише певних технологій або інтерфейсу.

The Open Source Initiatives запровадило процедуру підтвердження статусу ліцензії як відкритої, а на сайті цієї спільноти можна знайти список підтверджених (акредитованих) вільних відкритих ліцензій, серед них GPL Version 2 (GNU General Public License, version 2).

Натомість стандартизацією у сфері вільного ПЗ опікується громадська організація The Free Software Foundation, на сайті якої міститься перелік вільних ліцензій[8], які відповідають її  стандартам. Обов’язковою вимогою до   вільного ПЗ є те, що у його користувачів має бути принаймні чотири свободи[9]:

1. Свобода виконувати програму як вам завгодно в будь-яких цілях (свобода 0).
2. Свобода вивчати роботу програми і модифікувати програму, щоб вона виконувала ваші обчислення, як ви побажаєте (свобода 1). Це передбачає доступ до початкового тексту.
3. Свобода передавати копії, щоб допомогти іншим (свобода 2).
4. Свобода передавати копії змінених версій іншим (свобода 3). Цим ви можете дати всьому співтовариству можливість отримувати вигоду від ваших змін. Це передбачає доступ до початкового тексту.

Вільна ліцензія лише та, яка забезпечує усі ці 4 свободи користувачеві ПЗ. Однією з основних вільних ліцензій на ПЗ є GNU General Public License (GPL).

Отже, правовласники, які розробляють і розповсюджують комп’ютерні програми (програмне забезпечення) можуть зазначати, що воно є «вільним відкритим» лише, якщо ліцензія, за якою вони розповсюджують ПЗ, відповідає вказаним вище критеріям.

Таким чином, вільне відкрите ПЗ є визнаною на міжнародному рівні формою реалізації авторських майнових прав (виключних майнових прав інтелектуальної власності) на ПЗ суб’єктами цих прав (правовласниками), яка полягає у розповсюдженні ПЗ під вільними відкритими ліцензіями. Критерії «вільне» та «відкрите» ПЗ не співпадають, проте, як правило, відкрите ПЗ розповсюджується як вільне – під вільними ліцензіями, найбільш поширеною з яких є ліцензія GNU GPL (скорочено GPL), розроблена Фондом вільного ПЗ (The Free Software Foundation), яка має кілька версій (версія 2, версія 3) [4].

 

ІІ. Нормативно-правове регулювання використання вільного відкритого ПЗ в Україні

Охорона комп’ютерних програм авторським правом як літературних творів передбачено:

– статтею 4 Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право[10];

– частиною 1 статті 10 Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності[11];

– статтею 180 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони[12];

– частиною 4 статті 433 ЦК України[13];

– статтею 18 Закону України «Про авторське право і суміжні права»[14].

Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»   комп’ютерна програма – це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах).

Можливість і, навіть, доцільність використання вільного відкритого ПЗ встановлено рядом підзаконних нормативно-правових актів:

1) Кабінет Міністрів України, схвалюючи Концепцію легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням[15], відніс до основних організаційних заходів щодо легалізації програмного забезпечення в органах державної влади використання безкоштовних аналогів комерційного програмного забезпечення.

2) Визначення комп’ютерної програми вільного користування міститься у Правилах використання комп’ютерних програм у навчальних закладах [16]: «комп’ютерна програма вільного користування – це комп’ютерна програма, що розповсюджується на умовах ліцензії, що надає користувачеві дозвіл на: використання програми з будь-якою метою; доступ до програмного коду; будь-які дослідження механізмів функціонування програми; використання механізмів (принципів) функціонування будь-яких довільних частин коду програми для створення інших програм та (або) адаптації до потреб користувача; відтворення програми і розповсюдження копій програми будь-яким способом та в будь-якій формі; зміну і вільне розповсюдження як оригінальної програми, так і зміненої, за тими самими умовами, під які підпадає і оригінальна програма;»

3) Згідно з Порядком використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади[17]:

ліцензійна комп’ютерна програма – комп’ютерна програма, яка використовується на умовах, визначених у ліцензії;

ліцензія на використання комп’ютерної програми – дозвіл на використання комп’ютерної програми на умовах, визначених ліцензією, наданий правовласником;

придбання ліцензійних комп’ютерних програм або ліцензій на їх використання та інсталяція комп’ютерних програм органами виконавчої влади здійснюється з урахуванням потреби. При цьому здійснюється придбання і використання виключно ліцензійних комп’ютерних програм, які повинні мати відповідну ліцензію в паперовій та/або електронній формі та у разі наявності іншу документацію в паперовій та/або електронній формі, яка подається правовласником (за його наявності) користувачам ліцензійних комп’ютерних програм. (пункт 6).

В пункті 10 Порядку зазначається, що керівник підрозділу інформаційних технологій:

подає керівникові органу виконавчої влади пропозиції про необхідність придбання нових комп’ютерних програм (чи комп’ютерів з попередньо встановленими програмами), забезпечує отримання необхідних комп’ютерних програм, що розповсюджуються на безоплатній основі, та проведення їх інвентаризації;

На виконання пункту 14 вказаного Порядку Міністерством економічного розвитку і торгівлі України була затверджена форма подання інформації про результати планової інвентаризації комп’ютерних програм. У розділі 2 цієї форми «Зведена інформація про комп’ютерні програми» передбачені рубрики «Пропрієтарні комп’ютерні програми» та «Комп’ютерні програми вільного користування»[18].

4) Державна цільова науково-технічна програма використання в органах державної влади програмного забезпечення з відкритим кодом на 2012-2015 роки, передбачала створення умов для використання в органах державної влади програмного забезпечення з відкритим кодом з урахуванням його функціональних можливостей та оптимізації витрат бюджетних коштів[19].

5) На виконання постанови КМУ від 30 січня 2019 р. № 56 «Деякі питання цифрового розвитку» Державним агентством з питань електронного урядування України були розроблені Методичні рекомендації з дотримання засад реалізації органами виконавчої влади принципів державної політики цифрового розвитку[20], у яких з метою узгодженості із принципом державної політики цифрового розвитку “відкритість” органам виконавчої влади рекомендовано, зокрема: «застосовувати поняття відкритості даних, інформаційних систем і програмного забезпечення, розпорядником (володільцем) яких вони є; визнавати належні їм дані відкритими, якщо інше не встановлено законодавством; забезпечувати рівні можливості для програмного забезпечення з відкритим кодом та демонструвати активне й вмотивоване запровадження програмного забезпечення з відкритим кодом; надавати перевагу відкритим стандартам і форматам, за умови належного охоплення функціональних потреб і підтримання ними інновацій.»

6) Визначаючи стратегію здійснення цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації системи управління державними фінансами на період до 2025 року, Уряд визначив одним із завдань, спрямованих на досягнення стратегічної цілі здійснення цифрового розвитку, – впровадження та поширення стандартів і специфікацій, що використовують відкритий вихідний код програмного забезпечення [21].

 

ІІІ. Використання вільних ліцензій органами влади України

Сфера використання вільних ліцензій не обмежується ПЗ, під такими ліцензіями розповсюджується різноманітний контент в мережі Інтернет: тексти, фото, відео, аудіо. Як свідчить інформація, яка розміщена на сайтах офіційних установ, органи державної влади та місцевого самоврядування долучаються до популяризації в Україні вільних ліцензій і пропонують використання контенту з їхніх офіційних сайтів на умовах вільних ліцензій Creative Commons. Зокрема, це можна побачити на сайтах: Міністерства економіки України, Київської міської ради, Міністерства культури та інформаційної політики України, Міністерства оборони України, Адміністрації Президента України, Міністерства розвитку громад та територій України.

 

ІV. Характеристика вільної відкритої ліцензії на ПЗ «QGIS»

ПЗ «QGIS» («QGIS desktop») є вільним відкритим, про що заявлено на офіційному сайті цього проекту та розповсюджується під вільною відкритою ліцензією «GPL version 2 or any later version». ПЗ «QGIS» є одним із проєктів неприбуткової організації The Open Source Geospatial Foundation (OSGeo), яка є юридичною особою, зареєстрованою у штаті Делавер і функціонує під юрисдикцією США[3].

Отримати детальні відомості про це ПЗ, документацію щодо нього та завантажити його примірник можна на сайті за адресою –  https://qgis.org/ru/site/.

ПЗ «QGIS desktop» складається із програмної частини та супровідної документації. Програмна частина «QGIS desktop» розповсюджується на підставі вільної відкритої ліцензії GPL Version 2, а текст цієї ліцензії є додатком А до Настанов користувача цього ПЗ.

Відповідно до ліцензії GPL Version 2, яка є частиною документації на ПЗ «QGIS», користувачу надається дозвіл на копіювання, розповсюдження та модифікацію програми (програмної частини). Ліцензія не обмежує виконання програми (використання за її функціональним призначенням), натомість встановлює вимоги до копіювання та розповсюдження лише тих результатів виконання програми, які можна віднести до похідних програм, тобто програм, які містять принаймні частину оригінальної програми. Ліцензія не встановлює вимог до розповсюдження усіх інших результатів виконання програми, які не є похідними творами розумінні авторського права. Відповідно до пункту 5 ліцензії GPL Version 2 здійснюючи дії щодо копіювання, розповсюдження або модифікації програми, будь-яка особа приймає умови цієї ліцензії.

Таким чином, завантаживши примірник ПЗ «QGIS desktop» кожний користувач отримує ліцензію (дозвіл) на її копіювання, що означає, що такий примірник ПЗ отриманий правомірно.

Примірник ПЗ «QGIS desktop» можна завантажити із сайту проекту за адресою https://qgis.org/ru/site/forusers/download.html, де міститься застереження, що деякі додаткові необов’язкові (optional) пакети можуть бути завантажені за плату.

Відповідно до статті 1108 ЦК особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Оскільки ліцензія є одностороннім правочином (є волевиявленням однієї сторони) до її форми застосовуються вимоги права юрисдикції, що застосовуються до його змісту (Статті 31, 32 Закону України «Про міжнародне приватне право»). У нашому випадку це право США, як держави місцезнаходження правовласника – неприбуткової організації The Open Source Geospatial Foundation (OSGeo). Вільні відкриті ліцензії у тій формі, в якій вони зазвичай надаються визнаються в США як різновиди ліцензій у сфері авторського права[22].

Вітчизняні суди визнають вільні ліцензії як легітимні дозволи правовласників авторських прав [23].

 

V. Щодо правомірності використання ПЗ «QGIS» виробниками містобудівної документації, а також органами влади при опрацюванні містобудівної документації.

Створення документації із використанням ПЗ «QGIS» є результатом виконання програми (її функціонування за призначенням), що не обмежується умовами ліцензії GPL Version 2, про що прямо вказується у пункті «0»:

«The act of running the Program is not restricted, and the output from the Program is covered only if its contents constitute a work based on the Program (independent of having been made by running the Program). Whether that is true depends on what the Program does.»

Навпаки, відповідно до принципів (стандартів) вільного ПЗ, програма вільна, якщо у її користувачів є чотири свободи, перша з яких – свобода виконувати програму як вам завгодно в будь-яких цілях (свобода 0).

Відповідно до статті 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим примірником комп’ютерної програми, має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму, зокрема, внести до комп’ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов’язаних з функціонуванням комп’ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам’яті комп’ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право.

Виробники містобудівної документації, а також посадові особи органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, інші суб’єкти, завантаживши на свій комп’ютер примірник ПЗ «QGIS», тим самим здійснюють копіювання програми, що свідчить про прийняття ними умов ліцензії GPL Version 2, яка дозволяє їм використовувати цю програму за призначенням (а також відповідно до її умов робити копії програми, розповсюджувати їх та робити модифікацію програми). Вказані особи, таким чином, виступають кінцевими користувачами ПЗ.

Виходячи із визначення «комп’ютерної програми», яке міститься у статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», комп’ютерна програма – виражений у вихідному або об’єктному кодах набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату. Містобудівна документація не є комп’ютерною програмою, а отже авторське право правовласника ПЗ «QGIS» не поширюється на містобудівну та іншу документацію, яка створюється за допомогою виконання цього ПЗ. В процесі виготовлення документації ПЗ «QGIS» виступає інструментом. Відповідно до ліцензії GPL Version 2 немає значення сфера використання ПЗ – підприємницька діяльність або виконання владних функцій чи інше. Дозволи, надані цією ліцензією, діють у будь-якій сфері.

Документація, яка є частиною ПЗ «QGIS», розповсюджується під ліцензією GNU Free Documentation License, яка є додатком В до Настанов користувача, що дозволяє її копіювання та внесення змін.

Слід зауважити, що використовуючи вільне відкрите ПЗ «QGIS», органам державної виконавчої влади слід враховувати вимоги Порядку використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади[17], зокрема:

– органи виконавчої влади здійснюють інсталяцію комп’ютерних програм, які використовують інформацію єдиних та державних електронних реєстрів, після ідентифікації та автентифікації джерела отримання та встановлення відповідності зразкам, у яких відсутність недокументованих функцій підтверджено результатами державної експертизи у сфері захисту інформації;

– відповідальна особа складає інвентарний список комп’ютерних програм;

– відповідальна особа оформляє на кожну ліцензію на використання комп’ютерної програми картку обліку в електронній або паперовій формі із зазначенням комп’ютера, на якому використовується ліцензія, або із зазначенням працівника, за яким вона закріплена, якщо умови ліцензії на використання комп’ютерної програми передбачають закріплення її за користувачем, а не за комп’ютером, на який вона встановлюється. Картка обліку повинна містити відомості про працівника, за яким закріплена ліцензія на використання комп’ютерної програми, та/або залежно від принципу ліцензування – відомості про комп’ютер, на якому вона використовується, назву, вид комп’ютерної програми, дату її встановлення, найменування виробника чи розповсюджувача, за необхідності – реквізити ліцензії. Картка обліку зберігається у підрозділі інформаційних технологій протягом строку дії ліцензії.

 

Висновки

Завантаживши примірник ПЗ «QGIS» офіційного сайту цього проекту, будь-яка особа тим самим приймає умови ліцензії GPL Version 2, що означає, що вона правомірно володіє примірником такої програми, набуваючи право її виконувати (використовувати за призначенням) копіювати, розповсюджувати та модифікувати. Містобудівна та інша документація, яка виготовляється із використанням ПЗ «QGIS», не є похідною комп’ютерною програмою, а отже авторське право правовласника ПЗ «QGIS» не поширюється на неї. Для підтвердження правомірності володіння та використання примірника ПЗ «QGIS» необхідно зберігати примірник ліцензії GPL Version 2, яка є його частиною, в електронній або у паперовій формі.

 

Автори:

Ніна Білоусова – кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного та трудового права Юридичного інституту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,

Олексій Бойко – спеціаліст із ГІС та екологічного менеджменту в консультаційній групі Julie’s Data,

Юлія Максимова – К.т.н., ас. на каф. ГІФ КНУБА,фахівець із баз даних та ГІС в консультаційній групі Julie’s Data.

 

 

 

Використані джерела

1. Mr. GOH Seow Hiong. OPEN SOURCE AND COMMERCIAL SOFTWARE AN IN-DEPTH ANALYSIS OF THE ISSUES. 2005. 32с. С. 1-2. URL: https://www.wipo.int/edocs/mdocs/copyright/en/wipo_ip_cm_07/wipo_ip_cm_07_www_82575.pdf
2. Richard Stallman. FLOSS and FOSS. URL: https://www.gnu.org/philosophy/floss-and-foss.en.html
3. Wipo glossary of terms of the law of copyright and neighboring rights. WIPO publication NO. 816. URL: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_816.pdf (п. 54)
4. Licenses. URL: https://www.gnu.org/licenses/licenses.en.html
5. International IP Protection of Software. URL: https://www.wipo.int/edocs/mdocs/copyright/en/wipo_ip_cm_07/wipo_ip_cm_07_www_82573.pdf
6. WIPO Guide on the Licensing of Copyright and Related Rights. (WIPO Publication No. 897(E). URL: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/copyright/897/wipo_pub_897.pdf
7. 7. The Open Source Definition. URL: https://opensource.org/osd
8. Philosophy of the GNU Project. URL: https://www.gnu.org/philosophy/philosophy.en.html.
9. What is Free Software? URL: https://www.gnu.org/philosophy/free-sw.en.html.
10. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право. 20.12.1996. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_770#Text
11. Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності. 15.04.1994. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text.
12. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. 27.06.2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text
13. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text
14. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993. № 3792-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text
15. Про затвердження Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням: Розпорядження КМУ від 15 травня 2002 р. N 247-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/247-2002-%D1%80#Text.
16. Про затвердження Правил використання комп’ютерних програм у навчальних закладах: Наказ Міністерства освіти і науки України від 02.12.2004 № 903, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 січня 2005 р. за N 44/10324. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0044-05#Text
17. Про затвердження Порядку використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади: постанова КМУ від 10 вересня 2003 р. N 1433. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1433-2003-%D0%BF#Text
18. 18. Про затвердження форми подання інформації про результати планової інвентаризації комп’ютерних програм: наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.04.2014 № 407. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2014 р. за № 456/25233. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0456-14#Text
19. Про затвердження Державної цільової науково-технічної програми використання в органах державної влади програмного забезпечення з відкритим кодом на 2012-2015 роки: Постанова КМУ від 30 листопада 2011 р. N 1269. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1269-2011-%D0%BF#Text
20. Методичні рекомендації з дотримання засад реалізації органами виконавчої влади принципів державної політики цифрового розвитку: Наказ Державного агентства з питань електронного урядування України 09.04.2019 № 24. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0024883-19#Text
21. Про схвалення Стратегії здійснення цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації системи управління державними фінансами на період до 2025 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації: розпорядженням КМУ від 17.11.2021р. № 1467-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-2021-%D1%80#Text.
22. ROBERT JACOBSEN v. MATTHEW KATZER and KAMIND ASSOCIATES, INC. United States Court of Appeals for the Federal Circuit 2008-1001. URL: https://cafc.uscourts.gov/opinions-orders/08-1001.pdf.
23. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24 червня 2020 року. Справа № 925/182/20. Реєстраційний № судового рішення 90594455. URL: iplex://sud/doc?regnum=90594455