Приємно, що пост про публічну кадастрову карту України викликав жвавий інтерес спільноти. Отже, продовжимо?
Станом на сьогодні в Україні налічується щонайменш 10 кадастрів:
- Державний земельний кадастр
- Державний водний кадастр
- Державний кадастр тваринного світу
- Державний кадастр природних лікувальних ресурсів
- Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин
- Державний кадастр рослинного світу
- Державний кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду
- Державний лісовий кадастр
- Містобудівний кадастр
- Національний кадастр антропогенних викидів та абсорбції парникових газів
Всі ці кадастри ведуться різними профільними відомствами. Зокрема, Державний водний кадастр контролюють одразу три установи: Державна служба України з надзвичайних ситуацій — розділ «Поверхневі води», Державна служба геології та надр України — розділ «Підземні води», Державне агентство водних ресурсів України — розділ «Водокористування».
Інтуїтивно зрозуміло, що така структура «інформаційного» скелету країни не є оптимальною. Цілком можливе дублювання інформації, неузгодженість форматів даних та безліч інших технічних аспектів, які на перший погляд можуть виглядати й неважливими, але на практиці суттєво затримують обмін відомостями між державними міністерствами та відомствами. Адже фраза «час — це гроші» з кожним днем стає все більш актуальною…
Водні ресурси
До речі, з 7-го червня поточного року разом з Водним кадастром в Україні діє Державний реєстр рибогосподарських водних об’єктів та їхніх частин. На відміну від кадастру, який не має власного ГІС-відображення в інтернеті, реєстрові дані доступні всім бажаючим за адресою fish.hd.kiev.ua.
Реєстр є «уніфікованою електронною базою з вичерпною інформацією про всі водойми України, придатні для рибогосподарської діяльності, аквакультури або рибного фермерства», а на меті його запуску «зробити єдину прозору інформаційну базу рибогосподарської галузі, просту і зрозумілу для інвесторів». Адміністратором реєстру виступає Держрибагентство.
Поки що сайт реєстру працює в тестовому режимі, а беззаперечним інформаційним лідером бази даних є Харківська область☺(дивіться на рисунку вище). Планується, що на повну потужність реєстр запрацює з нового року.
Інформація, яку можна отримати на сайті, представлена на рисунку нижче. Якщо зацікавлена особа натисне на кнопку «Орендувати», їй буде запропоновано ввести свій телефон та адресу електронної пошти для встановлення зв’язку.
Аналізуючи інформацію про згаданий реєстр, напрошується певна аналогія з Публічною кадастровою картою України. Звісно поки що схожість між ними обмежується хіба що картографічним представленням адміністративного устрою країни, адже інформаційна наповненість кадастрової карти значно більша. Але якщо трошки помріяти, можна припустити геоінформаційну інтеграцію Реєстру з Водним кадастром на базі вище розглянутого веб-ресурсу. На даний час, на жаль, отримати просторову публічну інформацію про об’єкти ведення Водного кадастру практично нереально.
Містобудівний кадастр
Щодо публічності інших державних кадастрів та реєстрів, то тут похвалитись особливо нема чим.
Напевно лідером можна вважати містобудівний кадастр, адже перша ластівка — кадастр Києва був представлений ще 2013-го року. Його просторовою основою став Генеральний план міста, який візуально доповнюється набором аеро- та космічних знімків починаючи з 1943-го року та низкою картографічних матеріалів з сервісу Google.
На порталі доступна різноманітна корисна інформація, як-то: планувальні обмеження за генпланом, межі кадастрових зон і земельних ділянок, об’єкти культурної спадщини та зони історичних ареалів, об’єкти обслуговування населення, межі затверджених Київрадою детальних планів території, програма розробки містобудівної документації в м. Києві на 2014–2016 роки, комплексна схема тимчасових споруд і багато іншого.
Розташування реклами на вулицях Києва
Завдяки сайту кияни можуть контролювати статус будь-якої забудови, перевіряти чи законно встановлені тимчасові споруди і т.п. (Чи це працює насправді, треба спитати у жителів міста.) Спрощується й життя підприємців, наприклад, подавати документи для укладання договору щодо пайової участі, а також контролювати їхнє опрацювання, можна тепер безпосередньо на сайті.
Об’єкти зі статусом самочинного будівництва
19 жовтня 2016 був презентований аналогічний веб-портал містобудівного кадастру Львівської області.
Тривають роботи по створенню кадастрів інших областей. Отже, в цілому процес геоінформатизації країни йде.
Але ж чи дійсно він йде у вірному руслі? Відомча система ведення кадастрів логічна та властива будь-якій країні. Проблема виникає лише на переломі технологічної епохи, характерним проявом якого зараз виступають бази даних та геоінформаційні системи.
У такий час зволікання при пересаджуванні у новий швидкісний інфозасіб буде коштувати дуже дорого у прямому та переносному сенсі.
Національна інфраструктура геопросторових даних
Загальна концепція розвитку інформаційного поля
Отже, чи існує загальна концепція розвитку інформаційного поля країни? Відповідь, в принципі, буде позитивна. Ще 2007-го року Державна служба геодезії, картографії і кадастру вперше розробила Концепцію проекту Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних», яку 21-го листопада 2007-го року затвердив своїм розпорядженням Кабінет Міністрів України.
У концепції зазначалось, що Національна інфраструктура геопросторових даних (НІГД) «призначена для збирання, обробки, зберігання, поширення та ефективного використання інформації про визначені у певній системі просторово-часових координат об’єкти та явища, яка безпосередньо або опосередковано пов’язана з місцеположенням таких об’єктів на Землі».
Основними завданнями Концепції були:
- визначення основних принципів державної політики з формування інфраструктури даних;
- удосконалення нормативно-правового та організаційного забезпечення геоінформаційної діяльності,
- розмежування повноважень суб’єктів створення геоінформаційних ресурсів на загальнодержавному та місцевому рівні;
- сприяння на державному рівні формуванню ринку геоінформаційних ресурсів, послуг, систем і технологій;
- формування національної системи технічних регламентів на основі вітчизняних стандартів у сфері геоінформатики, гармонізованих з міжнародними стандартами;
- забезпечення доступу споживачів до геопросторових даних із застосуванням телекомунікаційних технологій та глобальних інформаційних мереж.
Говорячи простіше, НІГД має стати основою створення, розповсюдження та споживання географічної інформації, що дозволить підвищити якість прийняття рішень і надання послуг в багатьох секторах. НІГД дозволяє запобігати дублювання при зборі даних, підвищує їхню якість та зменшує витрати, сприяє уніфікації, розповсюдженню та використанню інформації.
В проекті наводились навіть очікувані економічні прибутки, пов’язані зі створенням єдиного інформаційного простору:
- не менш як 5 мільйонів гривень у вигляді додаткових податкових платежів від надання геоінформаційних послуг;
- не менш як 15 мільйонів гривень від використання програмних засобів геоінформаційних систем вітчизняного виробництва;
- до 10 мільйонів. гривень у результаті зменшення обсягу дублювання робіт;
- до 15 мільйонів гривень від користування даними геоінформаційних систем в інтернеті та зменшення обсягу витрат, пов’язаних з конвертуванням геопросторових даних.
Ці цифри не є безпідставними. На прикладі досвіду Австралії можна побачити, що НІГД сприяла створенню «просторової» галузі, вартість активів якої становить 1,4 мільярдів австралійських доларів, а внесок у ВВП країни досягає 12,6 мільярдів австралійських доларів. Згідно з дослідженням, проведеним в ЄС, економічний ефект, який отримають члени організації від створення інфраструктури просторових даних INSPIRE, оцінюється більш ніж в 1 мільярд євро на рік.
Українські фахівці розглядають НІГД не як «супербазу», в яку з часом має перерости державний земельний кадастр, а як «суперінтегратор» геопросторових даних, які створюватимуться як органами державної влади і місцевого самоуправління, так і зацікавленими приватними структурами. Результати такої інтеграції будуть корисні державним установам, а також і звичайним громадянам.
НІГД має прискорити процеси життєдіяльності держави на всіх рівнях:
- за рахунок чіткого та швидкого планування та координації дій державних установ,
- за рахунок активізації соціальної сфери. Доступ до інформації підсилює активність суспільства та підвищує найцінніший капітал будь-якої соціальної системи — довіру.
- за рахунок посилення жвавості приватного сектору економіки, і т.д.
Приклади у світі
За думкою експертів ніде в світі немає двох однакових НІПД. Кожна держава повинна розробляти власну стратегію створення НІПД, вивчаючи та використовуючи при цьому досвід «геопросунутих» країн.
Мабуть, перша з національних інфраструктур геоданих була розроблена у США. Відповідно до розпорядження Президента США У. Клінтона від 13-го квітня 1994-го року почалось створення National Geospatial Data Infrastructure (NSDI). Вже в 2000-му році програма була реалізована в повному обсязі.
Результат роботи доступний всім бажаючим на сайті www.data.gov. Сервіс об’єднує метадані про більш ніж 160 000 наборів відкритих даних 77 агентств та організацій, з них більше 100 000 мають категорію просторових. Іншим доступним ресурсом програми NSDI є геопортал Федерального комітету з географічних даних США (FGDC), де можна знайти більш 80 000 наборів просторових даних. З сучасним станом NSDI та перспективами її розвитку можна ознайомитись на сайті FGDC.
Прикладом успішної реалізації НІГД у державному секторі є один з найсучасніших і активно діючих порталів в області електронного землеустрою — данський «Plansystem».
Він надає громадськості доступ до всіх передбачених законодавством планів землекористування, в тому числі муніципальних планів і планів розвитку, які вже було прийнято, а також які пропонуються. Сервіс надає громадянам можливість висловити свою думку з приводу запропонованих планів розвитку, а також дізнатися, з якими проблемами вони можуть зіткнутися при будівництві або розширенні своїх будинків.
Ілюстрація роботи сервісу «Plansystem»
Прикладом ефективного використання відкритих державних геоданих в приватному секторі є сервіси «Zillow» (США) та «Zoopla» (Великобританія). Вони репрезентують просторові послуги щодо пошуку об’єктів нерухомості для купівлі або оренди. Сервіси надають користувачам інформацію про ринкову вартість об’єктів та, крім цього, пропонують обрати низку професійних і фінансових послуг під час укладання угоди.
Ілюстрація роботи сервісу «Zillow»
А яка ситуація в нашій країні зараз?
Фастівський район, 2013
В 2013-му році було реалізовано пілотний проект створення НІГД на території Фастівського району Київської області для території площею 897 квадратних кілометри. У дворічний термін в єдину базу геоданих було зібрано 22 тематичні набори даних, 209 інформаційних шарів, які описувались більше ніж 2000 характеристиками.
Основними досягненнями проекту вважаються:
- розробка та апробація технології формування геопросторових даних, що надходять із різних джерел, та уніфіковану технологію відображення просторових даних;
- розробка структури геопросторових даних з урахуванням вимог відповідної директиви INSPIRE;
- уніфікована технологія обробки різноманітних матеріалів, у тому числі статистичних даних, з урахуванням їхньої актуальності, змісту та достовірності;
- напрацювання технології 3D моделювання населеного пункту з відображенням наземних і підземних інженерних мереж і комунікацій;
- алгоритм дій щодо створення цифрових поверхневих планів, геологічної та гідрологічної моделей, механізму прогнозування затоплення, моделювання надзвичайних ситуацій.
Деякі положення з цього переліку можуть викликати певні запитання у фахівців, але не будемо судити суворо. Як-ніяк це перший млинець…
Результати даного проекту лягли в основу проекту Закону України «Про інфраструктуру просторових даних», друга версія якого зараз на стадії обговорення і доопрацювання. В інтернет-джерелах з’являлась інформація про те, що одним із головних завдань цього законопроекту є уникнення конфлікту інтересів відомств.
5-го серпня 2015-го року вийшов наказ Держгеокадастру «Про підготовку нової редакції проекту Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних», а 31-го березня 2016-го в Держгеокадастрі завершено підготовку нової редакції цього Закону.
Вінниця, 2015
З вересня 2015-го року в Україні реалізується ще один пілотний проект: «Створення Національної інфраструктури геопросторових даних в Україні». Донором проекту є уряд Японії через Японське агентство міжнародного співробітництва, бенефіціаром є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, реципієнтом — «Центр державного земельного кадастру». Строки реалізації проекту — два роки.
Метою проекту є розробка прототипу НІГД для території м. Вінниця та Вінницького району. Також в рамках проекту заплановано розробити операційний план розширення системи НІГД на всю територію України.
На даний час завершено аерофотозйомку пілотної території, триває виготовлення ортофотопланів, визначено базовий набір геопросторових даних для території прототипу, розроблено набір стандартів для географічної інформації, проводяться навчальні курси для роботи з даними для українських фахівців.
І останнє. Під час міжнародного семінару «Інфраструктура геопросторових даних, як передумова для економічного та соціального розвитку України», який відбувся 11–12-го березня 2016 у Києві, було оголошено, що при створенні НІГД Україна запроваджуватиме стандарти Європейського Союзу, що передбачені директивою INSPIRE.
INSPIRE
Infrastructure for Spatial Information in Europe або ж INSPIRE – ініціатива Європейської комісії, що датується 2002-м роком. Метою даної ініціативи було створення основи для інтеграції геоданих країн-членів ЄС та забезпечення більшої доступності до них.
INSPIRE не призначена для вироблення будь-якої нової програми збору просторових даних. Ця ініціатива лише пропонує розробку ефективних засобів використання наявних даних і вимагає документування просторових даних у вигляді метаданих, створення сервісів доступу до них, забезпечення їхньої взаємосумісності і усунення перешкод при їх використанні.
Трохи більше про це у відео:
