Назва цього посту частково повторює тему мого виступу на прекрасній зустрічі користувачів відкритих ГІС, що відбулася в Інституті географії наприкінці січня. Але, як в будь-якому публічному виступі, у моїй доповіді найважливішим було не те, що сказано мною, а те, що сказали після її завершення люди, які мали терпіння мене вислухати. Та й інші доповіді і спілкування з колегами по галузі наводили на ряд міркувань про проблемні моменти використання відкритих ГІС. Тому цей пост буде значною мірою складатися з думок, які з’явилися вже в потязі після завершення зустрічі.
Кілька речень про відкриті ГІС
Відкритими ГІС, якщо не заглиблюватися в термінологічні тонкощі, можна називати будь-які ГІС-продукти, вихідний програмний код яких доступний для всіх бажаючих його переглянути або модифікувати. Суттєвим наслідком подібної відкритості є те, що переважна більшість відкритих ГІС безкоштовні.
QGIS – це приклад відкритої ГІС, яка за функціональністю конкурує з комерційними аналогами і часто переважає їх завдяки тисячам плагінів, що розширюють можливості базової версії. Але окрім QGIS існують сотні інших відкритих ГІС та ГІС-проектів, що засновуються на подібних принципах. Достатньо лише згадати про Leaflet, OpenStreetMap, OSGeo, OpenEV, GeoTools, поява яких суттєво полегшила життя багатьох користувачів ГІС.
Здавалося б, за умови всіх цих переваг, відкриті ГІС повинні бути обов’язковим навчальним інструментом у вітчизняних ВНЗ. Але переглядаючи навчальні програми колег, я виявив, що переважна більшість навчальних курсів, спрямованих на вивчення ГІС, тяжіє до комерційних ГІС-продуктів (MapInfo, ArcGIS, AutoCAD Map 3D). Та й сам я за понад п’ять років читання “ГІСівських” дисциплін, про важливість і потрібність відкритих ГІС згадую тільки на лекціях, а на лабораторних роботах віддаю перевагу ArcGIS. Задумавшись над причинами такої невідповідності я вирішив сформулювати список проблем, що можуть стримувати впровадження відкритих ГІС у навчальний процес. Але, щоб не перетворювати пост у тотальну “зраду”, до кожної проблеми додам можливі шляхи її вирішення.
Проблеми системи освіти
Однією з найперших проблем системи вищої освіти, що стримують поширення відкритих ГІС та ПЗ з відкритим кодом загалом, є низький рівень обізнаності викладачів і студентів з концепцією, що “за програми потрібно платити”.
Так, одного разу мені довелось пояснювати, що для навчання студентів основам комп’ютерної графіки не варто планувати навчати їх роботі в CorelDraw, а достатньо використовувати відкритий і безкоштовний Inkscape. На що отримував відповідь, що CorelDraw теж безкоштовний, і навіть є на диску з багатьма іншими “безкоштовними” програмами.
Подолання цієї проблеми можливе, як це не парадоксально, але у збільшенні університетами витрат на придбання програм з власницькими ліцензіями. Таким чином викладачі відчують, що програмне забезпечення це такий самий навчальний інструмент, як прилади і посібники, та плануючи нові курси, будуть задаватися питанням “Чи зможе університет дозволити покупку потрібної програми, або варто пошукати відкритий аналог?”. Звісно паралельно повинна проводитися певна роз’яснювальна робота щодо неприпустимості виконання досліджень та навчання за допомогою неліцензійного ПЗ.
Ще однією проблемою системи вищої освіти, яка прямо впливає на поширення використання відкритих ГІС, є загальна інертність навчального процесу.
Розробка навчального курсу потребує значних затрат часу та зусиль, і тому більшість викладачів, розробивши курс, можуть читати його роками, вносячи до нього лише косметичні зміни.
На противагу освітньому процесу, розвиток відкритих ГІС тільки пришвидшується з кожним роком (наприклад, за 2014-2015 роки відбувся вихід шести нових версій QGIS). ГІС з власницькими ліцензіями звісно теж не стоять на місці, але швидкість їх оновлення порівняно нижча (нові версії ArcGIS виходять з інтервалом приблизно раз на рік), і навіть для версій 2-3-х річної давності можуть виходити нові методичні матеріали та посібники, що полегшують наповнення навчального курсу. Тому розробка курсу, орієнтованого на використання ГІС з власницькою ліцензією, часто виявляється банально зручнішою через те, що, зробивши роботу один раз, можна бути спокійним декілька років.
Виходом з цієї ситуації може бути підвищення динаміки курсу шляхом використання освітніх інформаційних систем (наприклад Moodle), які дозволяють розміщувати всі методичні матеріали в електронному варіанті, вставляти відео-інструкції і тестові завдання. Порівняно з методичними матеріалами, виданими на папері, подібні матеріали можна набагато швидше актуалізувати чи, принаймі, вказати, які зміни у поведінці програми можна очікувати за умови використання найновішої версії.
Суттєвою проблемою щодо впровадження відкритих ГІС також є брак часу на викладання ГІС-орієнтованих дисциплін.
За семестр студенти вивчають приблизно 6-8 дисциплін, і, відповідно, за чотири роки бакалаврату студенти опановують (таке сподівання мають їхні батьки) від 50-ти до 80-ти курсів. Але якщо врахувати, що частина цих курсів зовсім не пов’язана з обраною спеціальністю, частина буде орієнтована на використання таких традиційних інструментів як ручка, зошит і калькулятор, то на вивчення ГІС залишиться 3-4 курси. І в рамках цих курсів потрібно буде розглянути всю багатогранність сучасних ГІС-технологій, а також особливості використання їх в обраній сфері (у моєму випадку в геодезії, картографії та землеустрої). І тому перед викладачем постає питання, чи піти за шляхом “всього потрошки” і охопити декілька ГІС-продуктів, чи зорієнтувати весь курс на ґрунтовніше вивчення однієї програми. Я пішов другим шляхом обравши ArcGIS, бо мати ліцензійний ArcGIS і не використовувати його було б просто дивно. Але для викладання основ роботи з QGIS мені б довелося зменшувати час для вивчення ArcGIS.
Виходом з цієї ситуації можуть стати вибіркові курси, про які вже роками йде мова і які нарешті закріплені в законі “Про вищу освіту”. Так, студенти зацікавлені у вивченні ГІС (а таких завжди достатньо багато), мали б змогу обирати більшу кількість курсів, пов’язаних саме з ГІС-технологіями, і деякі з цих курсів можна було б орієнтувати виключно на відкриті ГІС.
Остання проблема, про яку я хотів би згадати, може бути не настільки очевидною, але водночас вона є основною причиною багатьох “особливостей” вітчизняної системи освіти. Ця проблема – це низький рівень володіння англійською мовою серед викладачів та студентів. Так, вибір ГІС із власницькими ліцензіями часто обумовлюється тим, що вони дещо краще забезпечені локалізованими навчальними матеріалами. Відкриті ГІС теж часто мають локалізовані посібники користувача, але будь-яка більш специфічна інформація розміщена переважно на тематичних ресурсах з англомовною аудиторією.
Вирішення цієї проблеми я, звісно, не маю, хоч останні ініціативи МОН щодо підвищення рівня англійської серед викладачів вселяють певний оптимізм.
Короткий підсумок
Сформульовані проблеми у жодному разі не претендують на якусь всеохоплюючість та відображують тільки мій локальний досвід. Але я впевнений, що більшість згаданих проблем тією чи іншою мірою проявляється у інших ВНЗ також. Їх вирішення – це справа не одного року, але, як і у будь-якій важливій справі, варто починати з маленьких кроків. Наприклад, я вже зобов’язав себе у осінньому семестрі відвести 3-4 пари на вивчення QGIS, а потім, хтозна, можливо вдасться перетворити їх у повноцінний курс з відкритих ГІС, бо вони точно варті вивчення.
__________________
У цьому пості використана графіка parkjisun з Noun Project.
