Про публічну кадастрову карту України

З давніх-давен одним із призначень карти була інвентаризація земельних угідь. Це й не дивно, адже земля завжди була головним багатством більшості держав, і саме земельний податок слугував основою державної скарбниці. Зрозуміло, що така важлива справа, як збір податків, вимагала відповідного, як кажуть зараз, інформаційного забезпечення, яким і стали кадастр та кадастрові карти.

З чого все починалося?

Однією з найдавніших кадастрових карт іноді називають наскельний малюнок бронзової доби в долині Валь-Камоніка (Північна Італія) (рис. 1).

Рис. 1. Малюнок бронзової доби (джерело)

Ця кам’яна схема датується 4–3-ми тисячоліттями до н.е. і являє собою план, на якому деякі фахівці розрізняють оброблені поля, стежки, струмки і зрошувальні канали (рис. 2).

Рис. 2. Схема з малюнку  (джерело)

Чи не перші у світі згадки про професійні кадастрові роботи можна знайти в історії Стародавнього Єгипта, де ще за 3000 років до н.е. проводився облік земель із зазначенням меж земельних ділянок, їхніх площ та імен власників.

Згідно з легендою, фараон Сизостріс наказав розділити всі землі на квадрати, роздати їх людям і збирати відповідні податки.

Технологія встановлення та збору земельного податку у країні фараонів була добре розвинена та характеризувалася високою точністю. Двічі на рік спеціальні чиновники — таксатори — проводили кількісну та якісну оцінку земель із графічною фіксацією даних на первинних планах — спеціальних глиняних табличках. Результати опису зберігалися в архівах.

Виникнення самого терміну «кадастр» найчастіше пов’язують із латинськими словами «caput», що означає предмет, який має бути оподаткуваним, та «capitastrum» — перелік об’єктів, які оподатковуються. Початок римського кадастру прийнято пов’язувати з ім’ям шостого царя Стародавнього Риму Сервія Тулія. При ньому в 6 столітті до н.е. був складений спеціальний реєстр «Табулес Цензаалес», у який вносили відомості про розміри земельних ділянок, способи їхньої обробки, інформацію про власників, якість і продуктивність земель. Межі ділянок наносилися на бронзові або мармурові таблички.

Рис. 3. Фрагмент мармурової кадастрової таблички, виявлений у місті Оранж (департамент Воклюз, Франція, джерело)

На фрагменті кадастрового плану, що був виявлений у місті Оранж (рис. 3) ми можемо побачити кордони земельних ділянок, які були визначені методом центуризації та мережу основних доріг, що прокладалися через кожні п’ять ділянок уздовж меридіанів і паралелей, були завширшки до 12 м і мали кам’яне покриття.

Рис. 4. Аерознімок сучасного сільськогосподарського ландшафту місті Оранж (департамент Воклюз, Франція, джерело)

Цікаво, що наслідки такого способу межевання залишаються в ландшафтах досі. Підтвердженням є сучасні аерознімки (рис. 4), на яких чітко простежуються стародавні славнозвісні римські дороги — cardo і decumanus, що завжди перетинаються під прямим кутом.

 

В Україні

Першим «пракадастром» України можна назвати звід законів Київської Русі «Руська Правда», який був розроблений в XI–XII століттях на зразок візантійського земельного кодексу. Наявний у той час кількісний та якісний облік земель мав спрощений характер. Земля класифікувалася за угіддями — дворові, орні, пустопорожні, мисливські угіддя, межі яких визначалися безпосередньо на місцевості. При цьому розмір ділянки визначався не за допомогою геометричних вимірювань, а з урахуванням кількості праці, що витрачалася робітником, або ж кількості зерна, що висівалося на землі.

Усіх, хто зацікавився історією розвитку кадастру ми заохочуємо скористатися літературними джерелами, наприклад, гарною книгою Г. Н. Тетерина  «История межевания, землеустройства и земельного кадастра», Новосибірськ: Сибпринт, 2007.

Історичний прогрес разом із розвитком державних механізмів зубумовив і розвиток кадастру та кадастрового картографування.

Одним із передових кадастрів Європи був і залишається австрійський. Саме Австрії належить першість введення в Західній Європі земельного кадастру, що ґрунтувався на дійсно научному підході. Після приєднання Ломбардії до Австрії в 1706 р було започатковано систему поземельного оподаткування, яке було засновано на точних геометричних вимірах, надійних картографічних матеріалах та на науково обґрунтованому визначенні чистого прибутку з земель. Такий кадастр отримав назву «міланського». Згодом ця система удосконалювалися та була застосована, як у самій в Австрії, так і в інших країнах.

Залишились її наслідки й в Україні. У середині 19 століття території Галіції та Буковини, які в той час входили до складу Австрійської імперії, отримали високоякісні кадастрові карти, фрагмент однієї з яких представлений на рисунку 5.

Рис. 5. Австрійська кадастрова карта м. Львів (Лемберг), 1849–1853 рр.

Детально роздивитися карту міста лева та інших галіцьких міст можна на сайті.

А звернувшись за цією адресою знавці німецької зможуть завантажити книгу доктора наук, старшого наукового співробітника Австрійської академії наук Курта Шарра, щодо історії кадастрових робіт у Буковині.

Австрійські кадастрові карти тих часів спиралася на точну геодезичну основу у вигляді мережи тріангуляції й забезпечувалась мензульними топографічними зйомками крупного масштабу. Їхнє тематичне наповнення ґрунтувалося на методиці оцінки десяти видів земельних угідь. Оцінювальні роботи проводилися безпосередньо на місці. При цьому детально описувалися загальні природні умови території, на якій була розташована земельна ділянка, наявна інфраструктура, методи господарювання, визначався чистий прибуток з урахуванням даних за 15 років.

 

Публічна кадастрова карта України

Час минув, і в нинішньому визначенні сучасного Державного земельного кадастру України прописано, що він є «єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їхнє цільове призначення, обмеження у їхньому використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їхню оцінку, про розподіл земель між власниками й користувачами».

З 1 січня 2013 року був офіційно відкритий сайт Публічної кадастрової карти (ПКК) України. Не будемо повторювати численні гасла щодо створення прозорості в земельних відносинах найбільшої держави Європи, зазначимо лише незаперечну та абсолютну прогресивність цього кроку.

Рис. 6. Головна сторінка публічної кадастрової карти України

Рис. 7. Публічна кадастрова карта України. Фрагмент

Головною метою ПКК є оприлюднення даних Державного земельного кадастру, як це й передбачено відповідним законом. На карті можна побачити абсолютно всі зареєстровані ділянки в межах України.

Для громадян — власників земельних ділянок — публічна кадастрова карта України дає дві основні можливості:

а) Перевірити наявність земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України та відсутність помилок і невідповідностей у її відображенні;

б) Відправити електронну заяву про відсутність ділянки на карті або про помилки щодо її відображення.

Карта містить традиційні для таких сервісів оглядові матеріали про державний кордон, межи областей, районів та міст України. Растровою інформаційною підкладкою можуть слугувати як радянські топографічні карти масштабу 1: 100000, так і порівняно «свіжі» ортофотоплани, які були побудовані по матеріалах аерозйомки 2011–2012 рр. Нещодавно додано можливість підвантажувати карти та космічні знімки з сервісу GoogleMap.

Крім того, доступна дрібномасштабна карта ґрунтів.

Але головним інформаційним наповненням ПКК, звісно, є дані про земельні ділянки: межі, кадастровий номер, форма власності, цільове призначення, площа. А із 7 жовтня 2015 введена можливість отримання інформації про власника або користувача будь-якої земельної ділянки в режимі онлайн. Для цього необхідно лише пройти коротку процедуру реєстрації в системі.

ПКК має інтуїтивно зрозумілий інтерфейс. Набір просторових фільтрів дозволяє відшукати конкретну місцевість, а панель «Шари» дозволяє обрати потрібні картографічні інформаційні шари. Карта має традиційні інструменти для навігації та вимірів довжин і площ.

Цікавою є можливість додавання інформації про кадастровий поділ, місцерозташування земельних ділянок і ґрунти до проектів ArcMap або QGIS.

 

В інших країнах

Тим, хто зацікавився темою, радимо відвідати Кадастрову карту Грузії, система державної реєстрації нерухомості якої згідно з рейтингом Doing Business, що проводиться Світовим банком, посідає третє місце у світі.

Цікаво буде завітати й до надінформативної земельної ГІС міста Нью-Йорк.

Рис. 8. Карта Зонування та використання земель Нью-Йорка

Подібні веб-сервіси:
Болгарія — www.cadastre.bg
Гонког (КНР) — www1.map.gov.hk
Ісландія — www.skra.is
Латвія — www.vzd.gov.lv
Молдова — geoportal.md
штат Монтана (США) — svc.mt.gov/msl/mtcadastral
Річмонд (США) — map.richmondgov.com/LandUseProject
Польща — geoportal.gov.pl
Російська федерація — maps.rosreestr.ru
Швеція — www.lantmateriet.se